Бурлаки

Яків Щоголів

От уже п’ятнадцять літ
Ми все тягнемо в забрід,
І од спеки наше тіло
І змарніло й почорніло.
   Гей, гей, панібрате,
   І змарніло й почорнілої

Пізно спати ми лягали,
Як опівночі прийшли;
А вже сонечко край неба,
За роботу братись треба.
   Гей, гей, панібрате,
   За роботу братись треба!

Хліба з сіллю поїмо,
А водою зап’ємо;
Вітер з Дону повіває,
З неба сонце припікає.
   Гей, гей, панібрате,
   З неба сонце припікає!

Наша їжа голодна,
Вода в Дону холодна:
Ми, як звірі, виростали,
До всього попривикали!
   Гей, гей, панібрате,
   До всього попривикали!

Як до Тройці проробим,
На одежу заробим;
А ще треба нам робити,
Щоб і їсти, щоб і пити.
   Гей, гей, панібрате,
   Щоб і їсти, щоб і пити!

От уже п’ятнадцять літ
Ми все тягнемо в забрід.
І од спеки наше тіло
І змарніло й почорніло.
   Гей, гей, панібрате,
   І змарніло й почорніло!

1876