Пророк

З душею спраглою, без сил,
В пустелі темній я томився, —
І дивний ангел шестикрил
Край роздоріж мені з'явився.
Перстами, мов у первосні,
Зіниць торкнувся він мені.
Одверзлись віщії зіниці,
Що тій сполоханій вірлиці.
Моїх ушей торкнувся він, —
І виповнив їх шум і дзвін;
І я небес учув здригання,
І горній ангелів політ,
І гад морських підводний хід,
І зела дольного зростання.
І він до уст моїх приник,
І вирвав грішний мій язик,
І марномовний, і лукавий,
І жало мудрої змії
В уста завмерлії мої
Десниця вставила кривава.
Він грудь мені розсік мечем
І, серце трепетне забравши,
Жарину, пойняту вогнем,
У розтин положив назавше.
В пустелі трупом я лежав.
І голос бог мені подав:
«Устань, пророк, і виждь, і внемлі,
Сповняйся волею творця,
І, крізь моря йдучи та землі,
Глаголом спопеляй серця!»

1826