Мій родовід

Глузуючи жорстоко з брата,
Писаки руські всі мені
Дають ім'я аристократа.
Які, бач, вигадки дурні!
Не офіцер я, не асесор,
Я по хресту не дворянин,
Не академік, не професор;
Я просто руський міщанин.

Я розумію змінність долі,
Безглуздо їй протистоять:
Бо знатність в нас нова доволі,
І чим новіша — вища знать.
Родів упалих недоломок
(І на нещастя не один),
Старих боярів я потомок;
Дрібний я, братці, міщанин.

Не торгував мій дід млинцями,
Не ваксив царських він халяв,
Не вив з придворними співцями,
В князі з хохлів він не стрибав,
Не втік, залічений в солдати
Австрійських пудрених дружин;
Куди ж мені в аристократи?
Я, слава богу, міщанин.

Мій предок Рача, в битвах знаний,
Святому Невському служив;
Його потомство гнів вінчанний,
Іван IV, пощадив.
Водились Пушкіни з царями;
Добув з них слави не один,
Коли змагався з поляками
Нижегородський міщанин.

Смиривши чвари і коварство,
І нескінченну лють незгод,
Коли Романових на царство
Просив у грамоті народ,
До неї руку й ми приклали,
Нас поважав страждальця син.
І ми в пошані теж бували;
Бували… та — я міщанин.

Завзяття дух взнаки нам дався:
Як рід весь, вперту вдачу мав
Мій прадід, що з Петром змагався
І в зашморг зрештою попав.
У ньому нам — зарок науки:
Не любить спірок властелин.
Щасливець — Яків Долгорукий,
Розумник — тихий міщанин.

Мій дід, як в Петергофі стався
Раптовий заколот двора,
Мов Мініх, вірним залишався
Падінню Третього Петра.
Пішли тоді Орлови вгору,
А дід — в фортецю, в карантин,
Приборкали сім’ю сувору,
І я родився міщанин.

Під родовим гербом печаті
Я купу грамот заховав,
Не лізу до нової знаті
І пиху крові вгамував,
Я грамотій і віршотворець,
Я тільки Пушкін, не Мусін,
Я не багач, не царедворець,
Сам пан собі, я міщанин.

Post scriptum

Фіглярін вирішив удома,
Що Ганнібал — йому я внук —
Був куплений за пляшку рома
І шкіперу попав до рук.

Цей шкіпер був той шкіпер славний,
Хто нашу землю пробудив,
Хто у могутній біг державний
Наш рідний корабель повів.

Цей шкіпер діду був приступним,
І спритно куплений арап
Ретельним виріс, непідкупним,
Довірений царя, не раб.

І був він батьком Ганнібала,
Перед яким, на свій загин,
Ескадра в Чесмі запалала,
І пав уперше Наварін.

Фіглярін вирішив це руба:
Я у дворянстві міщанин.
Що ж він і вся сімейка люба?
Він?.. він в Міщанській дворянин.

1830