Художнику

Смутен і весел іду, різьбарю, в майстерню до тебе:
       Гіпсу ти мислі даєш, мармур слухняний тобі.
Скільки богів і богинь, і героїв! Ось Зевс громовержець,
       Ось із-під лоба зорить, дме у сопілку сатир.
Тут зачинатель Барклай, а тут довершитель Кутузов,
       Тут Аполлон-ідеал, там Ніобея-печаль…
Я веселюсь. А тимчасом в юрбі мовчазливих кумирів
       Смутен гуляю: бо тут Дельвіга поруч нема:
В темній могилі спочив художників друг і порадник.
       Як би обняв він тебе! Як би тобою гордивсь!

1836