Козаки в Московії

Історичний роман
Скачати (PDF)

Роман із XVII-го століття

1.

З фортеці над устям Висли було видко ввесь старий Данціґ.

Над різнобарвним раковинням камінних палат і домів височилася й грала дзвонами стрілиста Марійська катедра. Шкуни, барки й кораблі заповнювали брудну Мотлаву, а кремязна Кранова Брама[1] приймала з них незчислені вантажі.

В північній Венеції двоє велетів застигло в напруженні: один молився, другий працював.

Над тим усім хвилювалася весіння синь небозводу.

Вона вхлинала, тремтячи, і фортецю, і недалеке місто, і галас порту й каналів, і скиг чайок, і невмовкний легіт моря.

— Чи ж я їх знайду, пане команданте? — питався Кирш.

— Знайдеш, вашмость! — кивав зимно капелюх команданта.

— Чи ж я їх пізнаю?..

— Пізнаєш, ляйтенанте.

— Чи ж я…

Начальник Кирша зблід із пересердя. Він поправив непотрібно портупею шпади, він виструнчився.

— Це, маєш виконати, Кирш! Але поспішай поки вони ще не покинули міста. Пам’ятай! Місія твоя делікатна. Так.

По цих словах пан командант дозволив собі піднести значучо палець, застиг, потім раптом обернувся на п’ятах і відійшов високий, випростуваний і надутий.

Грубенький ляйтнант Юстус Кирш задумливо похитуючися на кривеньких ніжках, попростував з фортеці до берега.

— От тобі, чоловіче, й неділя! — сказав голосно сам до себе й зідхнув.

Завданням фортеці Мінде, вибудованої коло самого входу до данціґської гафи[2], було не тільки контролювати і давати перепустки кораблям, що прибували й відходили, але залога фортеці мала обов’язок помагати бурмістрові й поліції Данціґу в усіх важніших справах.

Сидячи в човні, Кирш роздумував, його червоні щоки роздулися, кругле лице спохмурніло: доручення, яке він дістав, не належало до приємних.

Човен влетів на прибережний пісок, і от Кирш у супроводі двох найманих ґемайнів[3] увіходив до рибацького передмістя.

Проти ранішнього майового сонця блищали осмолені боки човнів, шалюп і баркасів. Запах вуджених угрів змішувався із солоним подувом моря.

Але ляйтнант Кирш не мав справи до рибацької громади, — обережно переступаючи багри й сіті, і притримуючи довгу шпаду, він приспішав кроку. Коли ж вийшов на вали міста, лице його під зеленим капелюхом було рум’яне, як яблуко під зеленим листом. Кирш зійшов наділ прудко, аж поли його сірого каптана залопотіли.

Якби пірнув у різноголосий гамір і стугоніння портового міста.

З вікон ратуша розлягався виспівливий гейнал, що його щодня в місяці маю вигравали чотири міські сурмачі.

Коло церкви св. Бартломія зустрів спішливий ляйтнант більшу групу людей. Стояли там і статечні купці в оксамитних каптанах і широких плюндрах, і мідяні від вітру й моря рибаки у шкуряних куртках, і чужинці в дивних уборах.

Всі вони слухали дженджуриста у помаранчевім береті і жовтій у червоні паси опанчі. Чужинець чорний і малпорухий, певне з півдня, продавав в’язки сухого зілля.

— Послухайте, високодостойні панове, про чудові наслідки мого чародійського мистецтва. Ремедія мої можуть укарати ворога, виказати мислі друга, уконтентувати незгоду подружжя, присилити до любові невірну особу, яко теж і викрити найтаємніше злодійство. Ось жовч риби змішана із слиною Асмодея, що помагає на всі хворості жіночі, ось смола сосон, що ростуть коло славетної печери чарівниць Ветер у Ґотії, смола помагає від пухлини і болю зубів. Тут є амулет із словами, писаними рукою славного Альберта Великого, — цей амулет допроваджує високо стежкою влади. О, гідні й мудрі слухачі, що може вчинити одна наука світська проти тільки наук магічних? Вилічу вам їх тільки: аксиломантія, пиромантія, онихо- і цефалеціомантія, ксиломантія, аеромантія, а також криштало-, амніо- і гідромантія…

Тут грекуватий пан перервав свою гарячу промову, бо, скоса зирнувши, завважив мовчазного ляйтнанта з жовнірами. В цій хвилині пірнув він у юрбу і зник, певне, за допомогою одної із своїх магічних наук.

— Ні, — сказав ляйтнант Кирш, обливши всіх холодним поглядом, — тут нема того, кого я шукаю.

І знов кинувся вперед, не думаючи цілком про тяжко караний випадок чарівництва.

  1. [1] Кранова Брама (Krantor) — старовинна вежа з краном до вантажів.

  2. [2] Гафа — пристань.

  3. [3] Гемайни — наємні вояки.