Ква-Ква

Моторні скакухи — зелені жаби веселу гулянку влаштували. Весь день метушилися, готувалися. Навіть стара, неповоротка Скрекотуха прудкіше поралася біля жаб’ячого столу.

Молодь заготовляла різну їжу. Солодких слимаків і рачків наловили. Полювали за мухами та бабками. Смачних корінців на дні наламали для малих жабенят.

Все знесли до старої Скрекотухи. А вона на горбочку, на зеленій траві поклала наїдки в листочки, як у тарілочки, і чекала, доки збереться весь безтурботний жаб’ячий гурт.

Жабам весело жити! Стрибають на березі, на сонечку гріються, купаються у прозорій воді. Прудко плавають наввипередки, а поринають ще краще. Справжні водяні тварини.

Свято сьогодні у жаб. Бо з маленьких, мов крапочки, яєчок вивелися руденькі, завбільшки з нігтик, пуголовки. Тепер пуголовки у воді швидко ростимуть і через три місяці зробляться жвавими жабенятами.

Влаштували гулянку жаби. Забавки різні придумали.

Покликала стара Скрекотуха свято починати. Вже й сонечко сідати почало, саме час розважатись.

Пострибали жаби з води, попереду красуня Скаківка поспішає. Найкрасивіша на всю річку жаба. По зеленій спині у неї чорні плями блискучі розкидано ще й три жовтаві смуги лягли. І стрічки чорні на голові.

Жвава Скаківка і жартівлива. Від усіх жаб моторніша і завзята співачка. Без неї хор співу не почне.

Зібралися жаби на березі, на зеленій траві, і почалися розваги.

— Ану, хто найдалі стрибне! Ось від цього бур’янця аж до цього камінця.

Стрибнула Скаківка перша. Впала, мало не перекинулася — не дострибнула.

Стрибнула Квакуша дебела — ногу зламала. І потягли її лікарі у воду рану промивати та ціпка виламувати.

Стрибнув Скрекотень — молодець! На півкроку не дістав.

Ніхто не дострибнув. Тоді розігнався жвавий Кракавка, та як скакне!— високо скакнув, метелика на ходу в повітрі впіймав і далі камінця застрибнув.

Отакий скакун наш Кракавка — молодець!

— Ану, тепер хто найвище стрибне?

Стрибали, стрибали… Скрекотень вище за всіх стрибнув.

Ще наввипередки стрибали і плавали жаби, довго розважалися. Потім вечеряти почали. Стара Скрекотуха всіх частує та жабенят утихомирює, щоб бійки не затівали.

Наїлися жаби, ще веселіше стало. Почали пісень співати.

Скаківка-жартівниця перша починає. Найкраща жаб’яча співачка Скаківка! Вся річка її знає. Мовчать увечері жаби, чекають, поки ця зелена красуня пісню почне.

Поглянула Скаківка на свій хор і голос спробувала:

— Ква-а…

Тихенько, мовчки хор чекає. Почала Скаківка заспів:

— Куа-а… Ква-куа… Ке-ке-ке-ке-кеке. Брек.

Тут як підхопив хор пісню:

— Брек, брек, брек, брек-ке-ке. Квакуа-куа…

Всі жаби на річці заспівали. Які на березі сидять, а інші голови з води повистромлювали і співають. А Скаківка виводить дзвінко і до співу всього хору прислухається, про все на світі забула.

Тільки стара Скрекотуха сторожко на всі боки озирається, чи ніякого ворога близько немає.

Раптом як підстрибнула Скрекотуха прожогом у воду — шубовсть і сховалася на дні. А за нею весь гурт жаб’ячий так і попадав у річку, ніби хто жменю камінчиків у воду шпурнув.

На те місце, де співав жаб’ячий хор, тихенько сів величезний білий птах. Лише кінці крил у нього чорні, ноги тонкі і довгі, як ходулі. Дзьоб схожий на червоний олівець, тільки товстий і гострий.

Цей птах зветься лелека…

Закортіло йому повечеряти. Надумав лелека несподівано прилетіти й упіймати Скаківку, молоду красуню жабу. А Скаківка вже давно у воді. Вона пірнула далі від берега і обережно носа з води виставила, та й гукнула лелеці:

— Куа-а-ке-ке-ке!..

Лелека розгнівано дзьоба розчепірив, а Скаківка тільки — бульк! І сховалася під водою аж на самісіньке дно.

Лелека сердито клацнув дзьобом і полетів додому не вечерявши.