Кінь та Воли

Баский та ситий Кінь жив у панів,
                  Усмак досхочу їв,
          Не мав ніякої роботи,
                  Ані турботи,
Хіба що пан коли на сіножать
Чи на поле поїде погуляти,—
         Аж докуча біля вівса стоять!
         Узяв та й вирвався у наймитчати —
Біжить, басує, рже, як навісний,
         Радіє, що на волі,
Аж зирк — Воли назустріч плуг тяжкий
Насилу волочуть, потомлені на полі.
         «Геть, мужлаї, бо копитами дам! —
         Гукає Кінь.— Звертай панам!»
         «Геть сам іди, бо пригостю рогами! —
Одказує один з Волів.—
Неробо! Не носився б так ти з копитами,
Коли б од праці нашої вівса не їв».