Лісова лілея
З учорашнього дня учні знали, що підуть до лісництва допомагати Михею Xомичу лікарські рослини заготовляти.
— Чи не пізно? — допитувався Ігорьок. — Моя бабуня пише, що давно вже назбирала і звіробою, і липового цвіту…
— Михей Хомич знає, коли що брати, — заспокоїла його Зоя Павлівна.
Лісник зустрів дітей на просторому подвір’ї.
— Помічники прийшли! Отепер я план здачі лікарських рослин перевиконаю! Відпочинете чи одразу ж до роботи?
— Де вони, ті рослини? — нетерпеливився Ігорьок. — У ліс, напевно, підемо?
— Е, ні! — засміявся Михей Хомич. — Цілющі трави, які збиратимемо, тут ось, під вашими ногами.
— То це ж звичайнісінький спориш!
— Його й збиратимемо! — лісник присів і вирвав витке, з біленькими квіточками стебельце. — Складайте стебельця на рядно, потім сушитимемо їх у затінку, під навісом.
— А які хвороби лікує спориш? — поцікавилася Маринка.
— І не злічити — рани гоїть, біль тамує, шлунок лікує…
Діти обережно зійшли на стежку, щоб не толочити такої корисної трави. Лісник побачив це й усміхнувся:
— Нічого з ним не станеться: спориш аніскілечки не боїться витоптування. Тому й росте на вигонах, при дорозі.
Але виявилося, рвати спориш не так і легко — навпочіпки довго не всидиш! Та ось Зоя Павлівна оголосила перерву й дозволила учням побігати по лісовій галявині. Маринка побачила дзвоники і мерщій до них:
— Давайте нарвемо великий букет для Зої Павлівни!
— Ні, краще ось цю квітку подаруємо їй, — вигукнув Валько знайшовши пурпурову лілею.
Діти оточили лісову красуню.
— І звідки вона тут узялася? — промовила Маринка. — Адже такі квіти лише у квітнику ростуть!
— Напевно, її принесли з міста й посадили! — сказав Ігорьок.
— Ні, діти, ці квіти споконвіку в лісі зростають, — підійшов Михей Хомич. — Вони так і називаються — лілеї лісові. Колись їх у нас було багато, а тепер лише зрідка зустрічаються.
— Куди ж вони поділися?
— На букети пішли, а частина рослин опинилася у місті на клумбах! Лісова лілея не тільки гарна, а й надзвичайно корисна лікарська рослина, та ми вже давно її не збираємо: цю квітку занесено до Червоної книги. Лілею треба оберігати!
— А я хотів зірвати її для Зої Павлівни, — почервонів Валько.
— Зоя Павлівна дуже любить природу, і найкращий дарунок для неї — щоб ви також добре ставилися до рослин і тварин! — сказав Михей Хомич.
…А від лісництва вже лунав голос виховательки, яка кликала їх до роботи.