Жолуді

Після уроків Зоя Павлівна сказала своїм вихованцям, що їх чекає важлива робота в лісництві. Усім не терпілося дізнатися, яке ж то завдання придумав для них Михей Хомич.

А лісник не поспішав. Розпитав докладно про їхні шкільні справи, тоді повагом дістав лозяні кошики, роздав дітям.

— Тепер ходімо, — усміхнувся. І повів дітей за садибу, де вікові дуби стоять. Показав наймогутніші дерева. Крони в них широчезні, кучеряві, і хоч листопад завершувався, а з них жодний листочок іще не впав.

— Так до весни й стоятимуть, — милувався лісовими велетнями Михей Хомич. — А привів я вас сюди, діти, ось для чого. — Він нагнувся і взяв з землі жолудь. — Красені дуби, ви вже напевно знаєте, виростають з таких жолудів. Так що беріться до роботи — збирайте їх, і будемо молоденькі дубочки вирощувати.

Запрацювали руки. Ігорькові хотілося назбирати якнайбільше. Навіть навколішки став, піднімаючи усі підряд. Лісник помітив це і. звертаючись до учнів, зауважив:

— Діти, жолуді беріть тільки великі і без ушкоджень, бо лише з таких виростуть здорові дерева!

Кошики швидко наповнювалися.

— Славо, а йди-но сюди, — гукнув Михей Хомич. — Я тобі відповідальне доручення дам!

— Той одразу ж відставив свого кошика й помчав до лісника.

— Ага! — радів. — Мені Михей Хомич персональне доручення дає! — Й коли наблизився, спитав: — Так що треба зробити?

— Сходи разом з Ігорьком до садиби й візьми там мішки, вони на возі лежать!

— Зрозуміло, — весело промовив Славко, й хлопчики подалися до лісництва.

— Михею Хомичу, а що станеться з тими жолудями, які на зиму залишаться під снігом? — поцікавилася Оксанка.

Е, на них багато ласих знайдеться, — промовив лісник. — Щонайперше їх дуже люблять дикі кабани, або вепри. Часом так зриють землю під дубами, що мало не до коріння. І мишам жолуді до смаку. Взимку вони не впадають у сплячку, а бігають під сніговим покривом у пошуках їжі. Трапиться жолудь— нізащо не минуть! Білки заготовляють жолуді на зиму, багато птахів ласує ними… Лише окремі жолуді проростають і дають життя дубочкам. Тепер вам, діти, зрозуміло, яку корисну справу ви робите?

— А що ж їстимуть кабани, миші та білочки? — задумалася Оксанка.

— Не тривожся, дівчинко, — заспокоїв її лісник. — Адже ми збираємо жолуді лише під цими велетнями, а дубів у лісі он скільки! До того ж узимку ми підгодовуємо кабанів кукурудзою. Для білки жолуді — не основна їжа, а миші… За них не турбуйтесь — вони завжди знайдуть, що з’їсти!

Ігорьок з Славком принесли мішки, й діти стали зсипати до них жолуді.