Перед грозою

Хмари насунулись… Тихше!.. Довкола
         Тіні химерні лягли,
Ніби природи пресвітлеє чоло
         Думи сумні повили.

Хмари темнішають… Тихше!.. Що буде?
         Сльози? благання? жалі?
Мукою сповнені висохлі груди
         Неньки святої — землі.

Все притаїлося… Тихше!.. З грозою
         Гучно гримітиме грім…
Душі знеможені збудить до бою
         Покликом грізним, страшним!..