19

Коли Громозека з переодягненою й помитою Алісою йшов коридором чергового супутника планети Колеїда, Аліса попросила головного археолога:

— Коли ти будеш їм усе пояснювати, спитай, будь ласка, чи нема мені пам’ятника.

— Що?— здивувався Громозека.

— Чи нема нам із Рррр пам’ятника,— повторила Аліса.— Адже ми їх урятували.

Громозека всміхнувся, але нічого не відповів.

Черговий диспетчер зустрів гостей на центральному пульті. Він виявився маленьким чоловічком, трохи вищим за Алісу, і був схожий на інженера Толо. Побачивши Громозеку, він здригнувся і відступив на крок, але відразу ж подолав переляк і спробував усміхнутися.

— Ми з планети Земля,— почав Громозека, привітавшись,— та з інших планет Галактичної співдружності, куди ви невдовзі, напевно, вступите. Даруйте, що ми побували на вашій планеті без дозволу,— вже так вийшло.

— Я ніяк не можу збагнути,— сказав диспетчер,— як вам удалося сісти поряд із великим містом і ніхто вас не помітив.

— А ми не тільки сіли,— відповів Громозека,— ми навіть пробули у вас на планеті майже півроку.

— Як так?

— Ми археологи. Ми з’ясували, чому загинула ваша планета.

— Але наша планета ніколи не гинула,— заперечив диспетчер.— Ви мене розігруєте?

— Аж ніяк,— мовив Громозека.— Скажіть, вам оця дівчинка не знайома?— Він показав на Алісу.

— Ні, звичайно,— відповів диспетчер.

— Дивно,— озвалась Аліса.

— Вона була вже у вас на планеті. Тільки давно.

— Коли?

— Сто років тому.

— Ви говорите загадками,— сказав диспетчер.— І якщо це жарти, то дуже дивні.

— Сто років тому,— уточнив Громозека,— повернувся ваш перший космічний корабель, чи не так?

— Так,— погодився диспетчер.— Ми святкували сторіччя цієї події торік.

— А не було ніякої пригоди в той момент, коли корабель опустився на Колеїду?

— Ні,— відповів диспетчер.— Все минуло нормально. Відтоді цей день ми відзначаємо як свято.

— І все-таки я наполягаю, що саме того дня і в той момент оця дівчинка, яку звати Алісою, була на космодромі й навіть урятувала вашу планету від загибелі.

— І мене навіть посадили у в’язницю,— втрутилась Аліса.

Диспетчер тяжко зітхнув, ніби -втомився слухати божевільних гостей.

— Не вірить,— мовив Громозека.— Не вірять нам з тобою, Алісо. А скажіть, у вас нема на борту бібліотеки?

— Навіщо?

— Там може бути книжка з історії.

— Ну добре,— згодився диспетчер і знизав плечима.— Постривайте.

Він натиснув кнопку на пульті, панель на стіні відійшла, і там виявилися полиці з книжками.

Диспетчер дістав одну з них.

— Тут є опис прильоту перших космонавтів?— спитав Громозека.

— Одну хвилинку,— сказав диспетчер.

Він перегорнув книжку.

— Читайте,— попросив Громозека.

Заздалегідь смакуючи втіху, він навіть притупував щупальцями по гладенькій підлозі чергового супутника.

— «І ось показався корабель»,— прочитав диспетчер.

— Далі, далі,— підганяв його Громозека, заглядаючи через плече маленькому чоловічкові.— Ось.— І він тицьнув нігтем у рядок.

— «Свято прикрасив цікавий вчинок однієї з дівчат,— прочитав диспетчер.— Вона першою підбігла до корабля й оббризкала космонавтів парфумами. Ім’я її лишилось невідомим».

— І все?— спитала Аліса.

— І все.

— Це була я. Тільки ніякі то були не парфуми. А вакцина.

Але тут Громозека зрозумів, що терпіння диспетчера повністю вичерпалося, і сказав:

— Геть жарти. Розмова в нас попереду довга і серйозна. Я звертаюся до вас офіційно: корабель «Земля» просить дозволу Колеїди зробити посадку на зручному для вас космодромі. Більше я не говоритиму загадками і все з подробицями поясню представникам вашого уряду.

— Зачекайте трохи,— відповів диспетчер із полегшенням.— Зараз я дізнаюсь, на якому з космодромів є вільні стоянки.

А коли Аліса з Громозекою йшли назад до свого корабля, Громозека легенько поплескав Алісу кігтем по плечу і сказав:

— Не журися. Може, тобі ще поставлять пам’ятник на цій планеті.

— Не потрібен мені їхній пам’ятник,— мовила Аліса.— Головне — що вони лишилися живі й здорові.

Вона помовчала і додала:

— Тільки кривдно, що в історії написано, ніби я поливала їх парфумами.

— В історії залишається тільки основне,— сказав Громозека.— А подробиці можуть і не зберегтися в пам’яті людей.