Пташина їдальня

Змайстрував мій братик Гриць
гарну хаточку для птиць.
О-он на дереві вона
у садку проти вікна.
А надворі заметілі,
всі дахи, дерева білі,
бо прийшла уже зима.
В хаті ж тій — і стін нема!
Стін нема, та є дашок.
Це — їдальня для пташок.
Прилітають до їдальні
і близькі пташки, і пальні —
вже у нашому дворі:
і сороки, й снігурі,
горобці, щиглі, синиці —
все такі красиві птиці!
Я щодня встаю раненько,
надягаю кожушок,
наберу насіння в жменьку
і виходжу до пташок.
Я кажу їм: — Добрий ранок! —
Віддаю смачний сніданок
і біжу мерщій до хати,
щоб пташкам не заважати.

У синички — білі щічки,
чорний фартушок в синички.
Що за птиця та синиця?
Ну й швидка га боязка!
Схопить сім’ячко — й тіка.
На гіллячку сяде, свисне,
в лапках сім’ячко затисне,
дзьобом — цюк! — розлущить швидко.
Це мені з віконця видко.

Я пташкам учора вранці
віднесла водички в склянці,
бо замерзли всі криниці,
де ж води нап’ються птиці?
А сьогодні встала зранку
і пішла забрати склянку.
Тільки що за дивина?
Бачу — склянка й не скляна.
Бачу — скоїлась біда:
заморозилась вода!
І на той із льоду стовпчик
відпочити сів горобчик…